АМЕРИКАНСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА

АМЕРИКАНСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА
в антропології, або амер. школа істор. етнології (школа Боаса) - напрям, що визначило розвиток амер. антропол. думки з к. 19 до 40-х рр. 20 в. Назва "історична" підкреслювало відміну амер. школи від нього. і англ. шкіл діффузіонізма (Ф. Гребнер, У. Ріверс, Г. Елліот-Сміт) і від франц. антропології. Провідними теоретиками цього напрямку були Боас, К. Уісслер, Кребер, Р. Лоуі та ін. А. і. ш. сформувалася під впливом поглядів і особистості Боаса, який створив першу професійну школу антропології в США. Теор. основи А. і. ш. склалися як реакція на еволюціонізм к. 19 ст. (кабінетний стиль роботи, підгонка фактич. Матеріалу під вдалі концепції і т. Д.) і як рез-т усвідомлення величезних прогалин в конкретному вивченні культур сотень народів, племен і племінних груп. Єдино науковим підходом Боас вважав строго описат. метод, який не допускає переходу до "спекулятивним" узагальнень. Основою діяльності А. і. ш. стали інтенсивні місцеві етногр. дослідження. Протягом майже півстоліття Боас і його послідовники вивчали одну конкретну проблему за іншою і дозволяли їх з урахуванням часу, місця і культурних чинників. А. і. ш. зосередила свої дослідження на обмежених історико-геогр.територіях, к-які вивчалися протягом опр. відрізка часу, з використанням статистич. методу для аналізу поширення разл. або аналогічних типів артефактів, їх взаємопроникнення і асиміляції, їх зв'язку з опр. культурної областю. Використовувалися методи лінгвістики, досліджувалися істор. фактори і психол. компоненти культурних комплексів. Аналіз культури був спрямований на вивчення походження кожної її окремої риси. Реконструкція історії культурних областей повинна була показати, які риси розвивалися в її межах і які були запозичені (завдяки дифузії) ззовні. Велике значення надавалося дослідження клімату, топографії, флори і фауни тієї чи іншої культурної області. А. і. ш. розвивала та деякі загальні поняття: область поширення культури, дифузія (з урахуванням привхідних рис) , незалежний розвиток (там, де дифузія неможлива або невидима) , паралелізм і конвергенція. В результаті величезної етногр. і археол. польової роботи був зібраний унікальний за своїм характером, величезний історико-культурний матеріал, к-рий послужив основою для подальшого вивчення. Літ. : General Anthropology. Ed. Boas F. Boston; N. Y. etc. , 1938; Anthropology: Ancestors and Heirs. / Ed. by St. Diamond. The Hague etc. , 1980; Social Contexts of American Ethnology. 1840-1984. Wash. , 1985. Л. А. Мостова

Культурологія. XX століття. Енциклопедія. 1998.

Американська історична школа
в антропології, або амер. школа істор. етнології (школа Боаса) - напрям, що визначило розвиток амер. антропол. думки з к. 19 до 40-х рр. 20 в. Назва "історична" підкреслювало відміну амер. школи від нього. і англ. шкіл діффузіонізма (Ф.Гребнер, У. Ріверс, Г. Елліот-Сміт) і від франц. антропології.Провідними теоретиками цього напрямку були Боас, К. Уісслер, Кребер, Р. Лоуі та ін. А. і. ш. сформувалася під впливом поглядів і особистості Боаса, який створив першу професійну школу антропології в США. Теор. основи А. і. ш. склалися як реакція на Еволюціонізм к. 19 ст. (Кабінетний стиль роботи, підгонка фактич. Матеріалу під вдалі концепції і т. Д.) І як рез-т усвідомлення величезних прогалин в конкретному вивченні культур сотень народів, племен і племінних груп. Єдино науковим підходом Боас вважав строго описат. метод, який не допускає переходу до "спекулятивним" узагальнень. Основою діяльності А. і. ш. стали інтенсивні місцеві етногр. дослідження. Протягом майже півстоліття Боас і його послідовники вивчали одну конкретну проблему за іншою і дозволяли їх з урахуванням часу, місця і культурних чинників. А. і. ш. зосередила свої дослідження на обмежених історико-геогр. територіях, к-які вивчалися протягом опр. відрізка часу, з використанням статистич. методу для аналізу поширення разл. або аналогічних типів артефактів, їх взаємопроникнення і асиміляції, їх зв'язку з опр. культурної областю. Використовувалися методи лінгвістики, досліджувалися істор. фактори і психол. компоненти культурних комплексів. Аналіз культури був спрямований на вивчення походження кожної її окремої риси. Реконструкція історії культурних областей повинна була показати, які риси розвивалися в її межах і які були запозичені (завдяки дифузії) ззовні. Велике значення надавалося дослідження клімату, топографії, флори і фауни тієї чи іншої культурної області. А. і. ш. розвивала та деякі загальні поняття: область поширення культури, дифузія (з урахуванням привхідних рис), незалежний розвиток (там, де дифузія неможлива або невидима), паралелізм і конвергенція.В результаті величезної етногр. і археол. польової роботи був зібраний унікальний за своїм характером, величезний історико-культурний матеріал, к-рий послужив основою для подальшого вивчення. Літ. : General Anthropology. Ed. Boas F. Boston; N. Y. etc. , 1938; Anthropology: Ancestors and Heirs. / Ed. by St. Diamond. The Hague etc. , 1980; Social Contexts of American Ethnology. 1840-1984. Wash. , 1985. Л. А. Мостова. Культурологія ХХ століття. Енциклопедія. М. 1996

Великий тлумачний словник з культурології. . Кононенко Б. І.. 2003.


.