ЛІТТ

ЛІТТ
(Litt) Теодор (1880-1962) - нім. філософ, проф. в Бонні (з 1919, потім з 1947) і Лейпцігу (з 1920) . Поєднував неогегельянство в дусі т. Н. філософії життя з феноменологією Гуссерля і неокантианством. Роботи Л. присвячені переважно питанням культури, соціології, педагогіки. Осн. філос. питання зводяться Л. до навчання про науку, Наукоученія. Філософія розглядає науку як функцію духовного життя, завдання філософії - дослідження науки як одного з проявів життя. Він протиставляє наук про природу "науки про дух", стверджуючи, що тільки останні здатні подолати антитезу пізнання і життя, природи і свободи, непереборну для природознавства. Гл. висновком з цього витриманого в дусі неокантіанства протиставлення природознавства і історії є поняття т. н. духовного життя як осн. всеохоплюючої реальності. Духовне характеризується Л. як внутрішньо властивий дійсності процес, до-рому властива спрямованість на опр. почуттів, переживання. Основою всякого буття є життя, до-раю розуміється иррационалистические, в дусі "філософії життя", як цілісність чуттєво опр. спрямованих функцій духу, "особливе душевне зміст конкр. суб'єкта ". Природознавство і науки про дух мають справу не з разл. об'єктами, існуючими незалежно від науки, а являють собою разл. функції духу. Науки про дух, на відміну від природознавства, осягають свій об'єкт за допомогою "розуміння", т.е. інтуїції, к-раю характеризується в дусі ірраціоналізму як особлива сверхінтеллектуальная здатність долучатися до предмету пізнання, існувати в ньому, переживати особливим чином осягається зміст. Джерелом "розуміння" є емоції. стан духу, не пов'язане з почуттів, сприйняттям матеріального світу. Соч. : Erkenntnis und Leben. Lpz. ; В., 1923; Individuum und Gemeinschaft. Lpz. , 1924; Ethik der Neuzeit. Tl. 1-2, Munch. ; В., 1926; Wissenschaft. Bildung und Weltanschauung. В., 1928; Geschichte und Leben. Lpz. , 1931; Einlei-tung in die Philosophic. Lpz. ; В., 1933; Die Selbsterkenntnis der Menschen. Lpz. , 1938; Mensch und Welt. Munch. , 1948; Denken und Sein. Stuttg. , 1948; Kant und Herder. Hdlb. , 1953; Die Wiedererweckung des geschichtlichen Bewusstseins. Hdlb. , 1956. Т. І. Ойзерман

Культурологія. XX століття. Енциклопедія. 1998.

Літт
Теодор Літт (Litt) (1880-1962) ньому. філософ, проф. в Бонні (з 1919, потім з 1947) і Лейпцігу (з 1920). Поєднував Неогегельянство в дусі т. Н. філософії життя з феноменологією Гуссерля (див. Гуссерль) і неокантіанства. Роботи Л. присвячені переважно питанням культури, соціології, педагогіки. Осн. філос. питання зводяться Л. до навчання про науку, Наукоученія. Філософія розглядає науку як функцію духовного життя, завдання філософії - дослідження науки як одного з проявів життя. Він протиставляє наук про природу "науки про дух", стверджуючи, що тільки останні здатні подолати антитезу пізнання і життя, природи і свободи, непереборну для природознавства. Гл. висновком з цього витриманого в дусі неокантіанства протиставлення природознавства і історії є поняття т. н. духовного життя як осн. всеохоплюючої реальності. Духовне характеризується Л. як внутрішньо властивий дійсності процес, до-рому властива спрямованість на опр. почуттів. переживання.Основою всякого буття є життя, до-раю розуміється иррационалистические, в дусі "філософії життя", як цілісність чуттєво опр. спрямованих функцій духу, "особливе душевне зміст конкр. суб'єкта ". Природознавство і науки про дух мають справу не з разл. об'єктами, існуючими незалежно від науки, а являють собою разл. функції духу. Науки про дух, на відміну від природознавства, осягають свій об'єкт за допомогою "розуміння" (див. Розуміння), т. Е. Інтуїції, к-раю характеризується в дусі ірраціоналізму як особлива сверхінтеллектуальная здатність долучатися до предмету пізнання, існувати в ньому, переживати особливим чином осягається зміст. Джерелом "розуміння" є емоції. стан духу, не пов'язане з почуттів. сприйняттям матеріального світу. Соч. : Erkenntnis und Leben. Lpz. ; В., 1923; Individuum und Gemeinschaft. Lpz. , 1924; Ethik der Neuzeit. Tl. 1-2, Munch. ; В., 1926; Wissenschaft. Bildung und Weltanschauung. В., 1928; Geschichte und Leben. Lpz. , 1931; Einlei-tung in die Philosophic. Lpz. ; В., 1933; Die Selbsterkenntnis der Menschen. Lpz. , 1938; Mensch und Welt. Munch. , 1948; Denken und Sein. Stuttg. , 1948; Kant und Herder. Hdlb. , 1953; Die Wiedererweckung des geschichtlichen Bewusstseins. Hdlb. , 1956. Т. І. Ойзерман. Культурологія ХХ століття. Енциклопедія. М. 1996

Великий тлумачний словник з культурології. . Кононенко Б. І.. 2003.


.