Банвіль Теодор де


(Banville, Theodore de) (1823-1891), французький поет і письменник. Народився 14 березня 1823 в Мулене. У 1842 опублікував свій перший віршований збірник Каріатиди (Les Cariatides). Турбота про технічну досконалість вірша зближує його з "парнасцями"; він виділяється прагненням уникати гучних тим і моралізаторства. Серед його поетичних книг - сталактити (Les Stalactites, 1846), Акробатичні оди (Odes funambulesques, 1857), Вигнанці (Les Exils, 1867), Нові акробатичні оди (Nouvelles odes funambulesques, 1869), Ронделі (Rondels, 1875). Песимізм, ріднив Банвиля з В. Гюго і О. Мюссе, зникає в його зрілих речах, котрі приваблюють блазнівським веселощами і дотепністю. Суміш чутливості й іронії, притаманна найбільш вдалим віршам Банвиля, проявляється і в його театральних п'єсах. Він опублікував також розповіді, роман, книгу спогадів, працював в журналістиці. У 1872 з'явився його Маленький трактат про французької поезії (Petit trait de posie franaise), де підкреслюється значення рими і строгих форм. Помер Банвіль в Парижі 15 березня 1891. Йому багато чим завдячуємо П. Верлен і інші символісти.
Див. також ПАРНАС 2.
ЛІТЕРАТУРА
Банвіль Т. Вірші. - В кн. : Поезія Франції. Століття XIX. М., 1985

Енциклопедія Кольєра. - Відкрите суспільство. 2000.