КАННІНГeМ Мерс


(Cunningham, Merce)
(р. 1919), американський танцівник, хореограф, з 1950-х років один з лідерів авангардного мистецтва. Каннінгeм став першопрохідцем в сфері т. Н. об'єктивного танцю, т. е. танцю, культивує чисту пластику - рух заради руху. У своїх роботах Каннінгем не спирається ні на драматичний сюжет, ні на літературні алюзії, ні на соціальні теми, ні на емоційний підтекст; він не прагне виражати в танці музичний зміст. Сенс і суть танцю, по Каннінгему, - експеримент з різними можливостями руху в часі і просторі. Каннінгем народився 16 квітня 1919 року в Централія (шт. Вашингтон). Хлопчиком він займався степом, народним і бальним танцем, потім відвідував університет Джорджа Вашингтона і Школу мистецтв у Сіетлі. У 1939, коли він вивчав танець "модерн" в Беннінгтонський школі танцю в Вермонті, його запросила в свою трупу Марта Грехем. У 1940-1945 він працював у цій трупі, займався класичним танцем у Школі американського балету Джорджа Баланчина і почав виступати з власними постановками, при співробітництві піаніста і композитора Джона Кейджа. У 1947-1953 Каннінгем працював в коледжі Блек-Маунтін (шт. Північна Кароліна). У 1952 році він організував власну танцювальну трупу, для якої згодом створив близько 100 постановок. Як і для музики Кейджа, з яким Каннінгем працював аж до смерті композитора (1992), для хореографії Каннінгема типова уявна незв'язність, відсутність єдиної лінії розвитку.Хоча ця хореографія, як і музика Кейджа, характеризується раптовими "сплесками" руху і раптовими зупинками (в музиці - "сплески" звуків і моменти мовчання), вона не слід за музикою. У постановках Каннінгема танцюристи часто продовжують рухатися, не зупиняючись і не міняючи ритм, хоча музика в цей час вже зупинилася, або навпаки, танцюристи застигають непорушно, коли звучить музика. Каннінгем застосовує й інші контрасти: наприклад, протиставлення одного нерухомого або повільно обертається танцюриста - групі танцівників, що рухаються з лютою одержимістю. При цьому танцівники в групі одночасно виконують різні рухи. Наприклад, в постановці Кризи (Crises, музика Конлон Нанкерроу) руху виконавиці головної ролі - різкі, судомні, в той час як оточуючі її танцівники рухаються повільно, плавно, як би обтікаючи її. Створюючи цей і багато інших танці, Каннінгем залишає на волю випадку співвідношення окремих виконавців між собою - хто з ким і коли буде взаємодіяти. Каннінгем працював у тісному контакті з багатьма художниками і музикантами з метою створення унікального художнього простору, складовою частиною якого, поряд з кольором, оформленням і звуком, є танці. Настрій постановки Тропічний ліс (Rainforest), наприклад, визначається фантастичною електронною музикою Девіда Тюдора і вигаданими Енді Уорхолом сріблястими, що світяться, прозорими подушками, які повільно, як в гіпнотичному сні, плавають над сценою. У постановці Кроки (Tread) на рампі встановлюється ряд повернених до залу великих вентиляторів, які виробляють сильний вітер, як би відокремлює публіку від танцюристів, - це проект Брюса Науманна, який супроводжується електронною музикою Крістіана де Вольфа.Оформлення та костюми багатьох постановок були зроблені такими художниками, як Роберт Раушенберг, Джаспер Джонс і Франк Стелла. Роботам Каннінгема не чуже і дотепність, наприклад у виставі Як підійти, вдарити, втекти і впасти (How to Pass, Kick, Run, and Fall), де по ходу дії виступають два розпивають шампанське коментатора. У ролі одного з них зазвичай виступав Джон Кейдж.

Енциклопедія Кольєра. - Відкрите суспільство. 2000.